Псилоцибін та залежність: нові горизонти в лікуванні поведінкових розладів

Що показують дослідження?

Псилоцибінова терапія стає перспективним напрямом у лікуванні алкогольної залежності (AUD — Alcohol Use Disorder). Ідея полягає не просто у зменшенні вживання, а у зміні глибинних механізмів, які підтримують залежність: румінації, компульсивна поведінка, емоційні патерни.

Одне з ключових досліджень — подвійно-сліпе клінічне випробування на 95 учасниках з AUD, яке поєднувало дві сесії високої дози псилоцибіну (25–40 мг) із 12-тижневою психотерапією (мотиваційно-підсилююча терапія + когнітивно-поведінкова терапія). Результати показали, що група псилоцибіну значно зменшила відсоток днів з важким вживанням алкоголю (heavy drinking days) порівняно з групою плацебо (антигістамін Diphenhydramine) — середня різниця була суттєвою (JAMA Psychiatry). PubMed

У більш ранньому пілотному дослідженні спостерігалось подібне: 10 учасників із алкогольною залежністю пройшли 1–2 сесії псилоцибіну в супроводі терапії. Після цих сесій їхнє вживання значно зменшилось, а ці зниження зберігалися до 36 тижнів після терапії. PubMed

Нещодавнє дослідження на пацієнтах з коморбідною депресією та спиртозалежністю (AUD + депресія) також показало обнадійливі результати: у групі, яка отримувала 25 мг псилоцибіну, частка утримання (абстиненції) після 12 тижнів була значно вищою, ніж в контрольній групі (1 мг), а також знизилась частота рецидивів і тяга до алкоголю. PubMed

Крім того, у 2025 році швейцарське дослідження (phase 2) вивчало застосування однієї дози псилоцибіну (25 мг) з п’ятьма сесіями психотерапії у хворих після лікування абстиненції. Результати показали, що хоча абстиненція (утримання) і середнє споживання алкоголю не відрізнялись статистично сильно на короткій перспективі, учасники, які отримали псилоцибін, повідомили про суттєве зниження тяги й спокуса випити. PubMed

Як це може працювати: механізми дії

Пояснення терапевтичного ефекту псилоцибіну у залежності можна шукати на перетині біології та психології:

Серотонінові рецептори: Псилоцибін активує 5-HT₂A-рецептори, що, як показано, може стимулювати процеси нейропластичності — “перепідключення” нейронних мереж, які можуть підтримувати патерни залежної поведінки. arXiv

Психоделічний досвід: Багато учасників лікування повідомляють про глибокі трансцендентні або містичні переживання під час терапії псилоцибіном. Ці досвіди, можливо, мають роль “перевороту свідомості”, вони дозволяють переосмислити свій зв’язок з алкоголем, цінності життя, мотиви вживання, і це сприяє довготривалим змінам.

Нейронні мережі: Передклінічні та нейровізуалізаційні дані свідчать, що псилоцибін може змінювати активність мережі “default mode” (DMN) — однієї з ключових мереж, відповідальної за саморефлексію, внутрішні думки й патерни деструктивного мислення. Ймовірно, це відкриває “вікно” для поведінкової переробки.

Емоційна регуляція: Під впливом псилоцибіну люди можуть краще інтегрувати емоційні переживання, зменшити страх, сором або провину, які часто лежать в основі залежної поведінки. Психотерапевтична підтримка ще більше підсилює це.

Безпека та ризики

Дані досліджень показують, що псилоцибін у контексті терапії залежності зазвичай переноситься добре, коли пацієнти проходять підготовку, дозування ретельно контролюється, а після сеансів — інтеграція. У випробуваннях відзначалися:

• тимчасова тривожність або страх під час дії псилоцибіну;
• фізіологічні реакції — підвищення артеріального тиску, серцевий ритм, який, як правило, не досягає небезпечних рівнів;
• легкі післясесійні ефекти, такі як головний біль або втома;
• серйозні несприятливі події в дослідженнях із AUD траплялися рідко або не мали чіткої причинно-наслідкової зв’язку з псилоцибіном.